Причини мовленнєвих порушень у дітей

Поняття «порушення мови» у дитини - включає в себе різноманітні відхилення у розвитку мовних навичок. Як відомо, мова є однією з найважливіших психологічних функцій людини, тому вимагає негайного лікування при виникненні будь-яких проблем. У дитини будь-які відхилення в цьому плані можуть відрізнятися за ступенем вираженості і конкретної галузі розвитку. Наприклад, у малюка може бути повна втрата мови, або тільки проблеми з розумінням певних звуків або слів. Варто відзначити, що порушення мови не можуть виникнути з фізичних причин, за це відповідальні пошкодження ділянок головного мозку, які відповідають за мову.

Форми порушення

• Фонологічна форма розладу - труднощі з процесом об'єднання звуків в зв'язну мову. Наприклад, дитина регулярно видаляє з свого вимови приголосний звук перед голосним на початку слова.

• Лексична форма розладу - обмежений словниковий запас, навіть у школяра середніх класів, а так само проблеми із застосуванням в пропозиціях слів і з впорядкуванням різних понять.

• Аграматизм - від даного розладу страждає граматика мови дитини, яка не розуміє, як правильно узгоджувати слова в реченні, вживати дієслова і відмінкові закінчення.

• Прагматична форма розладу - мається на увазі розлад комунікативного характеру, при якому дитина не вміє знаходити контакт при спілкуванні з оточуючими людьми.

• Афазія - форма розладу, при якій дитина втратила здатність використовувати слова і фрази як засіб висловлювати свої думки. Їй складно розмовляти, а навколишні насилу розуміють сказане. 

• Порушення письмової мови - дитина не вміє переводити усне мовлення в письмову форму, при цьому може пропускати склади або цілі слова, міняти їх місцями, чи не розпізнавати деякі букви, схожі по зображенню. 

1. Алалія.
Це такий стан, коли, незважаючи на нормальний слух дитини, в значній мірі, або навіть повністю відсутня мова. Причина - недорозвиненість, рідше патологія тих ділянок головного мозку, які відповідають за мовну діяльність. Даний вид порушення мовлення вважається важким, і ділиться на моторну і сенсорну алалию.
Дитина з моторної алалією не здатний оволодіти й користуватися мовою, він не в змозі засвоїти звуки, слова, будь-які граматичні побудови.
У разі сенсорного типу захворювання для дитини стає неможливим зрозуміти чужу мову - він як іноземець, який не знає язика: дитина прекрасно чує самі звуки, але вони не складаються в нього в осмислені слова.
2. Дизартрія.
Дизартрія є відносно легкою формою анартрии (абсолютної втрати речі). Дане захворювання виникає внаслідок різних патологій нервової системи, стосуються іннервації мовного апарату. На тлі загальних порушень мовлення у дитини з таким захворюванням також будуть спостерігатися:
- неприродно різкий або, навпаки, занадто тихий і приглушений голос;
- різке і необґрунтоване уповільнення або прискорення темпу мовлення;
- помітне порушення ритму дихання;
- значна нечіткість у виязиці звуків і деяка «розмиття» язика.
Дуже часто дизартрию супроводжують порушення дрібної моторики і фізична незручність.
Надзвичайно складно діагностувати, так звані, стерті форми дизартрії. Дитина, яка страждає від таких порушень мовлення, мало чим відрізняється від своїх однолітків, так як «зовнішні» прояви дизартрії (повільну мову, тихий голос, «бубнеж») часто списують на особливості характеру. Однак досвідчений фахівець зможе визначити стерту дизартрию за іншими характерними ознаками. Наприклад, таке захворювання негативно позначається і на процесі жування - він ускладнюється.
3. Дислалія.
Народна назва цього виду порушення язика, недорікуватість. Воно є найбільш поширеним дефектом язика. Дислалія проявляється в тому, що дитина не здатна зробити той чи інший приголосний звук, рідше - набір звуків. В залежності від грецького найменування приголосного звуку, який не вимовляє дитина, в медицині виділені відповідні типи дислалии:
- л (ламбда): ламбдаїзм - викривлення у виязиці приголосного звука «л»;
- р (ро): ротацизм - проблеми з вимовою звуку «р»;
- з (сигма): сигмаизм - неправильне відтворення різних свистячих/шиплячих звуків;
- т (тета): тетизм - рідкісний дефект язика, коли єдиний приголосний звук, який дитина може правильно виязикати, - «т». В такому випадку, поєднання всіх приголосних, крім «т», вимовляються невиразно.
4. Заїкання.
Найдавніший дефект язика, який спостерігається як у дітей, так і дорослих - заїкання. Його діагностують за наявності збоїв темпу і ритму язика, які виникають внаслідок судом і спазмів різних відділів мовного апарату. Людина, що страждає від такого виду порушення язика, насилу вимовляє слова, йому доводиться робити тривалі паузи у мовленні. Його мова рясніє частими повтореннями одного і того ж слова або звуку.
У більшості випадків заїкання проявляється у віці 2-5 років. Саме тому в даний віковий період потрібно пильно слідкувати за мовою дитини: якщо раптом дитина нормально розвивається промовою раптово припинить розмовляти, і після цього мовчить більше пари днів - варто показати його лікаря. Справа в тому, що подібне «мовчання» може бути першою ознакою що розвивається заїкання. Медики стверджують, що основними причинами даного захворювання є як довготривале травмування дитячої психіки, так і значний «разовий» переляк.  

Мовленнєві порушення можуть мати як центральний, так і периферичний характер. Центральний, якщо хвороботворний вплив зачепив той чи інший відділ центральної нервової системи і спричинив порушення мовлення.

Периферичне порушення мовлення у тих випадках, коли виявляються аномалії в будові периферичного мовного апарату.

До факторів, що зумовлюють мовленнєві порушення, відносять такі:

- різна внутрішньоутробна патологія, що приводить до порушення розвитку плода. Найбільш грубі дефекти мовлення виникають при порушенні розвитку плода в період від 4 тижнів до 4 місяців. Виникненню мовної патології сприяють токсикоз при вагітності, вірусні й ендокринні захворювання, травми, несумісність крові по резус-факторі й ін.

- родова травма й асфіксія (недостатність кисневого постачання мозку внаслідок порушення подиху) під час пологів, які приводять до внутрічерепних крововиливів.

- різні захворювання в перші роки життя дитини. Особливо пагубними для розвитку мовлення є часті інфекційно-вірусні захворювання, менінгоенцефаліти й ранні шлунково-кишкові розлади.

- травми черепа, що супроводжуються струсом мозку.

- спадкоємні фактори.

У цих випадках порушення мовлення можуть становити лише частину загального порушення нервової системи й сполучатися з інтелектуальною й руховою недостатністю.

- несприятливі соціально-побутові умови, що приводять до педагогічної занедбаності, вегетативної дисфункції, порушення емоційно-вольової сфери й дефіциту в розвитку мовлення.

При аналізі причин виникнення порушень варто враховувати співвідношення мовного дефекту й збережених аналізаторів і функцій, які можуть бути джерелом компенсації при корекційному навчанні.

Раннє виявлення дітей з відхиленнями в розвитку в першу чергу проводиться в сім'ях з «підвищеним ризиком»:

- сім'ї, де вже є дитина з тим або іншим дефектом;

- сім'ї з розумовою відсталістю, захворювання шизофренією, порушенням слуху в одного з батьків або в обох;

- сім'ї, де матері перенесли під час вагітності гостре інфекційне захворювання, важкий токсикоз;

- сім'ї, в яких діти перенесли внутрішньоутробну гіпоксію (кисневе голодування), природову асфіксію, травму або ж нейроінфекцію, черепно-мозкові травми в перші місяці життя.

Наука про порушення розвитку мовлення, їхнє подолання й попередження за допомогою спеціального корекційного навчання й виховання – називається логопедією.

В основі методів логопедичної науки лежать принципи: розвитку, системного підходу, розгляду мовних порушень у взаємозв'язку мовлення з іншими сторонами психічного розвитку.

Предметом логопедії як наукової дисципліни є вивчення закономірностей навчання й виховання осіб з порушеннями мовлення й пов'язаними з ними відхиленнями в психічному розвитку. Логопедія підрозділяється на дошкільну, шкільну й логопедію дорослих.

Важливим і відповідальним етапом для дитини є початок навчання у школі. Для того, щоб учні виросли правильно і різносторонньо сформованими, їхні навчальні і пізнавальні здібності повинні бути добре розвинуті. А, як уже було сказано, одним із найважливіших елементів розвитку є мова. Якщо мова дитини чиста, правильна, дитина вільно спілкується з оточуючими. Розлади мовлення можуть привести до проблем у навчанні і спілкуванні, дитина не зможе успішно навчатися.

Тому, батькам не потрібно перевантажувати дітей у букварному періоді. Вони повинні бути терплячими, не нервувати і не підганяти дітей, постійно стежити за правильністю мовлення дітей, своєчасно виправляти граматичні помилки, але не втручатись у дитячі розповіді. Потрібно спочатку вислухати дитину, а потім виправляти помилку.

Надзвичайно важливо своєчасно допомогти дитині у виправленні мовленнєвої вади. Помічником у вирішенні цієї проблеми для батьків дітей стане логопед.