Вербалізм, або діти-балакуни

Всім нам хоч раз в житті доводилося зустрічати дітей, які майже безперервно говорять, — розповідають історії, читають напам'ять вірші, пояснюють те, що відбувається навколо. Діти з легкістю використовують складні граматичні конструкції, добре запам'ятовують розумні слова, активно ними користуються, але не завжди розуміють сенс сказаного. Коли дітям-балакунам ставлять діагноз «вербалізм», батьки дивуються: у чому проблема, адже дитина виглядає такою ерудованою. Вербалізм (з латинського «словесність») — це переважання мовного розвитку над рештою психічних процесів. Він небезпечний саме своєю однобічністю. В майбутньому це може заважати навчанню в школі. Адже там потрібно не тільки швидко і чітко говорити, але і організовувати свої дії, мислити логічно. Такий перекос в розвитку частково створюють самі батьки, які з раннього дитинства посилено розвивають вербальну сферу: читають малюкові багато віршів, рано навчають писати і читати. Розвиток логічного, абстрактного мислення при цьому залишається на задньому плані. Перераховуючи місяці, читаючи вірші і навіть поеми, діти не можуть відповісти на просте питання, наприклад: у яку пору року дозріває урожай? Ліпіть і малюйте! Діти-балакуни дуже ерудовані, у них хороша пам'ять, але недостатньо розвинені сприйняття і мислення. Для малюків привичніше спілкуватися з дорослими, а ось з однолітками спілкування дається важче. Таким дітям нудно працювати за зразком, виконувати одноманітні дії. Самооцінка балакуна достатньо висока, як високі і завищені оцінки дорослих його здібностей. Діти прагнуть заслужити похвалу дорослих: жваво говорять і швидко відповідають на будь-яке питання, читають вірші. Але вербаліст не стільки діє, скільки демонструє свої здібності дорослим. У першому класі діти-балакуни, як правило, бувають успішні завдяки накопиченому багажу знань. Проте у міру ускладнення завдань починаються труднощі: • неорганізованість; • несподівано низька успішність; • проблеми в спілкуванні з однолітками і вчителем; • порушення правил поведінки в школі через невміння організувати свої дії. Потрібно допомогти дітям вчасно подолати вербалізм. Починати корекцію треба з того моменту, коли корисні «дитячі» знання вже не привертають дитини і утворилися «порожнечі» в розвитку. Звертайте увагу на розвиток образного мислення — конструюйте, малюйте, ліпіть з пластиліну. Корисно грати в логічні ігри і головоломки, в сюжетні ігри. М'яко притримуйте мовний потік дитини і стимулюйте її продуктивні дії: «Потім розповіси, як зайчик гризтиме морквину, спочатку її треба зліпити». Не можна лаяти за балакучість, навпаки, хваліть за те, що малюк красиво говорить, відзначайте успіхи в інших областях — кожен малюнок і виріб. Для школярів методи корекції мають бути більш «дорослими», до того ж дитина вимушена посилено займатися навчанням. Корисно звернутися до психолога за консультацією.